«І все-таки до тебе думка лине…»
Напередодні відзначення Міжнародного дня музеїв, який відзначається 18 травня, в рамках комплексу районних заходів із відзначення 100-річчя Української революції 12917-1921 років, напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій в Україні побачило світ наукове видання «І все-таки до тебе думка лине…», підготовлене Ізяславським районним історико-краєзнавчим музеєм.
«Своїм братом» називала Леся Українка нашого земляка – відомого громадського діяча, перекладача Кривинюка Михайла Васильовича. Нове видання Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею «І все-таки до тебе думка лине…» розповідає про дружні стосунки Михайла Васильовича і Лесі Українки, його кохання з сестрою Лесі Ольгою Косач. Влітку 1928 року Ольга Косач досліджувала рідне село свого чоловіка Велику Гнійницю (тепер село Поліське Ізяславського району). Свої спостереження щодо традицій місцевого населення, історії села вона опублікувала в статті «З подорожі до волинського села», яка увійшла до книги.
З листів, які збереглись, розуміємо, наскільки дружніми були стосунки між Михайлом та Лесею.
Участь М.Кривинюка в демократичних течіях, зберігання та розповсюдження заборонених антиурядових видань призвело до того, що 24 листопада 1896 року Михайло разом із професором Олександром Черняхівським та багатьма іншими був заарештований та ув’язнений.
Листи Лесі до Михайла сповнені співчуття та хвилювань:
«Ну, і все таки хотіла б посидіти замість Вас. Пишіть і переказуйте нам про все, що Вам потрібно, ми всі будемо раді зробить для Вас, що тільки можем».
19 січня 1897 року Леся Українка написала вірш, який присвятила Кривинюку «Чи згадали мене ви хоч раз у тюрмі?». Копія рукопису цього вірша була надіслана, на прохання директора музею, Інститутом літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України. До речі, підтримала працю музейників району і завідувач музею Лесі Українки (м.Київ) Щукіна Ірина, яка надіслала цікаві та важливі матеріали.
В книзі розповідається про важку долю української інтелігенції, яка за часів радянської влади прийняла на себе найбільший удар комуністичного терору.
Книга присвячена 100-річчю Української революції. Описані події охоплюють період кінця ХІХ – початку XX століть. Час, коли з новою силою виникає український національний рух. Прагнення створити свою незалежну державу призвело до Української революції 1917-1921 років.
Але, на жаль, мріям не судилось здійснитись. Внутрішня неузгодженість та протиріччя українського уряду, відсутність рішучості, згаяний час, відірваність національної ідеї від забезпечення добробуту українського народу, марна надія на допомогу інших держав та, головне, військова інтервенція з боку Росії призвели на початку XX століття до поразки Української революції.
В одній зі своїх поезій, у вірші «Мрії», Леся Українка закликає боротися з ворогом:
Будь проклята кров ледача, не за чесний стяг пролита.
І до останнього вірить у перемогу справедливості:
Хто живий у цьому світі,
хто тут має серце в грудях,
другом будь, зійди зі мною
на страшну високу вежу.
Подивись на бойовисько.
Хто кого перемагає?
Ці слова залишаються, на жаль, актуальними і зараз. «Бойовисько» продовжується. Продовжується споконвічна боротьба українського народу за незалежність. І зараз продовжуємо вірити, що страшні жертви не будуть марними, і український народ врешті отримає державу, де будуть панувати заможність, чесність і справедливість.
За матеріалами Ізяславського районного історико-краєзнавчого музею